info@bestschool.cz 
No products in the cart.
інтерв’ю
Как устроена учеба в Высшей школе экономики в Праге, сложно ли поступить иностранцу, что происходит с кредитами после несданного экзамена и почему программой обмена точно стоит воспользоваться?
Директорка Best School Олена Райкова поспілкувалася з Машею, студенткою третього курсу програми «Бізнес, економіка та менеджмент», про її особистий досвід.
— Машо, розкажи трохи про себе: де й на якій спеціальності ти навчаєшся?
— Я навчаюся на третьому курсі Вищої школи економіки в Празі, або ВШЕ, за спеціальністю «Бізнес, економіка та менеджмент». Це, мабуть, один із найпопулярніших напрямів в університеті.
— Ти одразу знала, що хочеш вступати саме туди?
— Я розглядала різні варіанти та порівнювала програми. Мені здається, під час вибору спеціальності важливо відкрити перелік предметів і подивитися, що саме ти вивчатимеш, адже назва програми не завжди дає повне уявлення про неї. У моєму випадку вибір був водночас усвідомленим і трохи інтуїтивним: я орієнтувалася на свої інтереси та на предмети, які здавалися мені корисними.
— ВШЕ зазвичай асоціюється виключно з економікою, але вибір там, наскільки я розумію, значно ширший.
— Так, це не лише економіка у вузькому розумінні. Наприклад, на факультеті фінансів і бухгалтерського обліку є фінанси, бухгалтерський облік, банківська справа та страхування, податкова політика. Це доволі практичні спеціальності, після яких легко знайти зрозуміле застосування своїм знанням.
Є факультет міжнародних відносин — там можна вивчати міжнародну торгівлю або дипломатію, брати участь у міжнародних стажуваннях. Є напрями, пов’язані з туризмом і hospitality management, але для вступу на них потрібна друга іноземна мова. Є факультет інформатики та статистики з аналітикою даних, прикладною інформатикою й мультимедіа, а також економічний факультет із більш теоретичним ухилом.
Крім того, у ВШЕ є факультет менеджменту в Їндржихув-Градці. Вступити туди простіше, тому його можна розглядати як запасний варіант. Водночас це не означає, що він не має перспектив: його випускники продовжують навчання та будують успішну кар’єру.
— А якщо абітурієнт хоче вивчати економіку чи менеджмент, але сумнівається, що вступить до ВШЕ, які ще є варіанти?
— У Празі можна розглянути Чеський аграрний університет — ČZU. Там також є економіка та менеджмент, підприємництво, інформатика. Вступити туди, як правило, простіше, ніж до ВШЕ.
Ще є університет у Чеське-Будейовіце. На деякі програми туди можна вступити без вступних іспитів — за атестатом і хорошими оцінками. Там великий вибір спеціальностей: економіка, логістика, інженерні напрями та не лише. Підготовчі курси в Чеське-Будейовіце зазвичай дешевші, ніж у Празі, тому цей варіант можна розглядати і як основний, і як запасний.
— Поговорімо про твій вступ до ВШЕ. Які іспити ти складала?
— Я складала математику, англійську та чеську. Математика й англійська були нормальними за складністю, а найважчим іспитом для мене виявилася чеська.
— Що було на математиці? Чи потрібно готуватися до чогось на рівні першого курсу університету?
— Ні, вступна математика — це приблизно програма десятого-одинадцятого класу: логарифми, функції, тригонометрія, трохи геометрії. Завдання на вступних іспитах навіть простіші, ніж математика, з якою потім стикаєшся під час навчання.
— А як проходить іспит з англійської?
— Це тест із варіантами відповіді — A, B, C або D. Я б орієнтувалася приблизно на рівень B2.
— Чому чеська виявилася складнішою за інші предмети?
— Тому що там перевіряють одразу кілька навичок: аудіювання, читання та говоріння. Потрібно не просто знати правила, а справді розуміти мову й уміти нею користуватися. Тому чеській я б радила приділити особливу увагу.
— Що допомогло тобі підготуватися?
— Обов’язково варто розв’язувати тести минулих років. Формат і деякі типи завдань повторюються, і коли ти заздалегідь розумієш їхню логіку, на іспиті набагато спокійніше. Загалом вступити цілком реально, якщо готуватися системно.
— Чи правда, що в абітурієнтів є кілька спроб?
— Так, особливо це стосується математики та англійської. До основного іспиту бувають пробні спроби. Якщо під час такої спроби набрати достатньо високий результат — наприклад, близько 75 відсотків, — його можуть зарахувати, і тоді основний іспит уже не доведеться складати. Це зручно: у тебе є можливість закрити частину вступних заздалегідь.
— Підготовчі курси в такому разі справді потрібні?
— Вони можуть дуже допомогти, особливо з мовою та розумінням формату іспитів. Крім самої підготовки, на курсах часто допомагають із нострифікацією документів. У деяких випадках мовний іспит, складений у межах курсу, можуть зарахувати під час вступу. Але умови потрібно заздалегідь уточнювати саме для свого університету та програми.
— Уявімо: іспити складено, людина вступила. Що чекає на неї в першому семестрі?
— У першому семестрі розклад і предмети призначають автоматично. Це зручно, адже ти лише знайомишся з університетом і ще не розумієш, як працює вся система. Є Welcome Day, де студентам пояснюють основні процеси та допомагають зорієнтуватися. Такий адаптаційний період справді знижує рівень стресу.
А вже з другого семестру ти сам обираєш предмети та складаєш розклад. Тут з’являється значно більше свободи — і водночас відповідальності.
— Наскільки гнучким може бути розклад? Чи реально вмістити навчання в кілька днів?
— Так. На першому курсі я навчалася приблизно три-чотири дні на тиждень. За бажання іноді можна скласти розклад навіть на два дні, але це залежить від предметів і доступних груп. На старших курсах предметів стає менше, тому свободи зазвичай більше.
— Тобто можна залишити кілька днів для роботи чи інших справ?
— Теоретично — так. Але важливо дивитися не лише на кількість днів, коли ти фізично перебуваєш в університеті. Підготовка, проєкти та домашні завдання також потребують часу. Іноді здається, що в тебе лише два навчальні дні, а потім з’ясовується, що решту п’ять ти робиш груповий проєкт. Університет уміє красиво пакувати навантаження. (Сміється.)
— Домашніх завдань багато?
— Усе дуже залежить від предмета. Десь домашніх завдань майже немає, а десь потрібно робити великі кейси чи проєкти. Іноді завдання дають одразу на місяць. У ВШЕ взагалі доволі багато практичної та групової роботи, тому бібліотеки часто використовують як коворкінги: студенти зустрічаються там і разом готують проєкти.
— Наскільки навчання відрізняється від школи?
— Головна відмінність — у самостійності. Ніхто не буде постійно стежити за тобою, нагадувати про кожне завдання чи контролювати, чи правильно ти розподіляєш навантаження. Від студента очікують ініціативи. Після школи це може бути несподівано: свободи стає більше, але й усі наслідки твоїх рішень теж стають твоїми.
— Одна з найбільш незрозумілих для майбутніх студентів тем — система кредитів. Як вона працює?
— Кожен предмет має певну вартість — наприклад, три або шість кредитів. Якщо ти складаєш предмет, ці кредити тобі зараховують. Якщо не складаєш — вони згорають. Тому кредити можна уявити як обмежений ресурс, яким ти наче платиш за свої спроби пройти предмет.
Для бакалаврату потрібно набрати близько 180 основних кредитів. Крім них, є приблизно 36 запасних. Вони дають певну страховку, якщо якийсь предмет не вдалося скласти. Але якщо витратити весь запас і продовжувати провалювати предмети, тебе можуть відрахувати.
— Виходить, один нескладений іспит — це ще не катастрофа?
— Ні, саме для цього й існують запасні кредити. Але ставитися до них як до нескінченного запасу життів також не варто. Особливо важливо враховувати, скільки кредитів коштує предмет: зазвичай предмети з більшою кількістю кредитів потребують більше зусиль. Це потрібно пам’ятати, коли складаєш план на семестр.
— Чи є мінімальна кількість кредитів, яку потрібно набрати до певного моменту?
— Так, можна орієнтуватися на формулу: 20 помножити на номер семестру. Після першого семестру потрібно мати щонайменше 20 кредитів, після другого — 40 сумарно і так далі. При цьому навантаження можна комбінувати: в одному семестрі взяти більше предметів, а в наступному — менше. Головне, щоб у контрольній точці в тебе була потрібна загальна кількість кредитів.
— Як проходить сам іспит? Результат залежить лише від сесії?
— Не завжди. Зазвичай ти починаєш набирати бали ще протягом семестру — за завдання, проєкти, іноді за відвідування чи інші активності. Потім складаєш іспит, і бали додаються. Наприклад, для успішного завершення предмета може знадобитися щонайменше 60 балів зі 100.
— Університет також планує сесію за студента?
— Ні, тут також є гнучкість. Можна поставити іспити майже один за одним і швидко закрити сесію, а можна залишити між ними великі перерви та готуватися до кожного окремо. Для когось перший варіант зручніший, бо стрес закінчується швидше. Комусь комфортніше розтягнути іспити. Але потрібно тверезо оцінювати свої сили й не залишати все на останній момент.
— Чи часто студентів відраховують?
— Не всі, хто вступив, доходять до випуску. Відрахування бувають і на першому, і на другому, і на третьому курсі. Зазвичай проблема не в одному конкретному складному іспиті, а в тому, що людина не справляється із системою, неправильно розподіляє навантаження і зрештою не набирає необхідної кількості кредитів.
— Як влаштоване спілкування між студентами? Чи є звична група, яка навчається разом кілька років?
— На першому курсі є більш-менш постійна група. Але потім кожен сам обирає предмети, тому склад людей постійно змінюється. Сьогодні ти навчаєшся з одними студентами, а в наступному семестрі — вже з іншими.
У цьому є плюс: ти знайомишся з більшою кількістю людей і поступово розширюєш коло контактів. Виходить природний нетворкінг, навіть якщо ти спеціально його не планував.
— Чи багато серед студентів іноземців?
— У групі з 20–25 людей може бути приблизно п’ять-сім іноземців, іноді більше. Тому ти точно не опиняєшся єдиною людиною, для якої чеська не є рідною.
— Чи легко потоваришувати з чеськими студентами?
— Тут багато залежить від самої людини. Чехи не завжди роблять перший крок, але це не означає, що вони не хочуть спілкуватися. Якщо ти відкритий, проявляєш ініціативу, пропонуєш разом підготуватися чи кудись сходити, спілкування складається нормально. Друзів можна знайти і серед чехів, і серед іноземців.
— Ти працювала паралельно з навчанням?
— Ні, я не працювала, бо навчання забирало досить багато часу. Але я знаю студентів, які поєднують університет із роботою на неповний день. На старших курсах це робити простіше: предметів менше, а ти вже краще розумієш систему та вмієш планувати розклад.
— Університет допомагає шукати роботу чи стажування?
— У ВШЕ проходять ярмарки вакансій та інші кар’єрні заходи. Там можна познайомитися з компаніями, дізнатися про стажування та вимоги до кандидатів. Але потрібно враховувати, що деякі компанії шукають людину надовго — наприклад, очікують, що вона зможе працювати чи стажуватися близько року. Не кожну пропозицію вдасться поєднати з навчанням, тому умови краще обговорювати відразу.
— Ти брала участь у програмі обміну та їздила до Бразилії. Як узагалі потрапити на Erasmus?
— Спочатку ти обираєш університети, у яких хотів би навчатися, і подаєш заявку. Можна вказати кілька варіантів у порядку пріоритетності. Під час відбору важливий середній бал, тому про обмін краще замислитися заздалегідь, а не за тиждень до подання документів.
— Чому ти обрала Бразилію?
— Мені хотілося отримати зовсім інший досвід — не просто змінити одне європейське місто на інше, а побачити нову країну та культуру. Навчання проходило англійською мовою. Воно було легшим, ніж у Чехії, тому залишалося доволі багато часу на подорожі.
— Навчання за обміном завжди проходить англійською?
— Найчастіше — англійською, але можливі програми німецькою, французькою чи іспанською. Усе залежить від обраного університету та доступних предметів. Це потрібно перевірити до подання заявки, щоб потім не виявилося, що потрібні курси викладають мовою, якою ти не володієш.
— На який термін зазвичай їдуть?
— Найчастіше на один семестр — приблизно на три-п’ять місяців. Іноді обмін можна продовжити ще на один семестр, але така можливість є не завжди й не гарантується.
— Erasmus повністю оплачує поїздку?
— Ні, програма надає стипендію, яка покриває частину витрат. У моєму випадку йшлося приблизно про 2000–2200 євро. Чи вистачить цієї суми, залежить від країни та способу життя, але розраховувати, що вона автоматично оплатить абсолютно все, не варто. Частину витрат студенту, можливо, доведеться покрити самостійно.
— Скільки разів за час навчання можна взяти участь в обміні?
— На бакалавраті зазвичай є дві-три можливості, а в магістратурі можуть з’явитися ще одна-дві. Крім європейських країн, можна розглядати США та інші напрями — усе залежить від партнерських університетів і доступних місць.
— Ти б порадила іншим студентам обов’язково спробувати?
— Так. Це одна з тих можливостей, якими справді варто скористатися, якщо дозволяють обставини. Ти навчаєшся в іншій системі, знайомишся з людьми з усього світу, стаєш самостійнішим і можеш подорожувати. Навіть якщо спочатку страшно подавати документи чи їхати самому, такий досвід дуже багато дає.
— Якщо підсумувати, кому підійде ВШЕ?
— Тим, хто готовий бути самостійним. В університеті гнучка система: можна обирати предмети, складати власний розклад, по-різному розподіляти іспити та навантаження. Але ця свобода працює лише в тому разі, якщо ти вмієш планувати й розумієш наслідки своїх рішень.
ВШЕ — сильний і досить вимогливий університет, але вступити туди реально. Потрібно заздалегідь готуватися, розв’язувати тести минулих років і особливо серйозно поставитися до чеської. А вже під час навчання — стежити за кредитами, не запускати предмети й самому проявляти ініціативу.
— І остання порада людині, яка зараз обирає університет у Чехії?
— Не обирайте лише за назвою чи рейтингом. Подивіться навчальний план, порівняйте предмети, вимоги та варіанти вступу. Подайте документи не до одного університету, а підготуйте основний і запасний плани. ВШЕ може бути головною метою, а ČZU чи університет у Чеське-Будейовіце — альтернативою. Запасний варіант не означає поганий: він просто дає вам більше спокою та свободи під час вступу.
А якщо вступили — не бійтеся користуватися можливостями університету: знайомитися з людьми, ходити на кар’єрні заходи, подаватися на обмін. Навчання — це не лише іспити та кредити. Важливо ще й те, який досвід ви встигнете отримати за ці кілька років.
Вступ до ВШЕ цілком реальний — головне, заздалегідь розібратися у вимогах і системно підготуватися до іспитів. На нашій Foundation-програмі ви покращите чеську мову, підготуєтеся до вступних випробувань із профільних предметів і пройдете весь шлях вступу за підтримки кураторів.
Якщо ВШЕ — ваша мета, залиште заявку на навчання. Ми допоможемо перетворити її з пункту у списку бажань на справжній студентський квиток.
